Ліна Костенко – незаперечний моральний авторитет для українців, і за свій вік вона жодного разу не заплямувала себе компромісами з нечесною владою. Сила волі та незламність письменниці вражають. Та зараз, коли наш інформаційний простір засмічений безглуздими дурницями, Ліна Костенко воліє мовчати. І це горде мовчання теж є позицією. Геніальна українка говорить до нас своїми творами. Завжди актуальними та пронизливими.
Ну хто Ти є? Всього лиш жінка.
Дбайлива мати і жона.
Одна з мільйонів українка,
щаслива, зболена, сумна.
Тобі не байдуже, ти квіти
за ґрати кидала в суді.
Ти написала Заповіти
і Увертюри молоді.
Писала довго "у шухляду".
Папір жовтів, а Слово - ні.
Ти не боялась листопаду,
Ти помирала на війні.
Ти визріла, і Ти дозріла,
посеред поля розцвіла.
Ти ненавиділа й любила
і пам'ять роду берегла.
Ну хто Ти є? Ти совість часу.
Поет великої душі.
Ти випила не одну чашу
гіркої долі у вірші.
Твої слова - це афоризми,
пророчі тексти і думки.
Аж від народження й до тризни,
аж від краплини й до ріки.
Ти серед нас живеш і пишеш.
Тобі болить, і нам болить.
Одним повітрям з нами дишеш.
Не виживати хочеш - жить!
І час диктує нову моду,
монетизує почуття.
Та Ти дочка свого народу,
у нас одне серцебиття.
І доля в нас одна навіки.
Я не питаю - "Ти чия".
Хай же течуть в майбутнє ріки,
бо Твоє Слово течія.
Бо Ти - Костенко. Наша Ліна.
Поетка з київських боліт.
Ти наша рідна Україна,
яку читає цілий світ.
Г.Потопляк
